Поїздка у Витачів 25 червня 2016 року

Останнім часом мені щастить багато де побувати. І це добре. В цій публікації я розповім про Витачів. Як можна зрозуміти із заголовка, це було 25 червня 2016 року, коли нам на роботі організували поїздку туди, оскільки там проходили районні заходи до дня молоді і дня Конституції. От і відправився я так в нову подорож.

Ми їхали повз Українку, Трипілля, Халеп'я. До речі, в останніх двох населених пунктах мені раніше не доводилось бувати. Так само і в Витачеві. Хоча вони і знаходяться в моєму рідному Обухівському районі, мені в цій частині його не доводилось раніше бувати. Тепер вже я там побував.

Можу сказати, що то дуже красиве місце над Дніпром. Зі схилів правого берега можна дивитися в далечінь. Видно аж на лівий берег при тому, що Дніпро в цьому місці широкий.

Трохи про історію цього місця. А вона тут дуже давня. Перша згадка - 957 рік. Та заснований він набагато раніше був. Археологічні дані говорять, що поселення там було ще в IV столітті, тобто з часів антів. В часи Київської Русі Витичів (як тоді він називався) там було місто, яке відігравало важливу роль в захисті південних рубежів від кочовиків. Для посилення оборони князь Святополк Ізяславич (правив в 1093 - 1113 роках в Києві) побудував фортецю Новгород-Святополч. 

В 1100 році в Витичеві відбувся з'їзд князів. Там вирішувались суперечки між удільними князями. Волинського князя Давида Ігоровича за порушення перемир'я, що було встановлене Любецьким з'їздом 1097 року позбавили князівства. Причиною цього було підступне захоплення і осліплення ним теребовлянського князя Василька Ростиславича, що спричинило війну між князівствами. В замін Давиду Ігоревичу було надано у володіння Бузьк, Острог, Дубно, Чорторийськ, а незабаром — Дорогобуж та 4000 гривень срібла, де він і правив до смерті.

Також на цьому з'їзді обговорювалися питання боротьби з половцями. Як відомо, протягом 1100 - 1113 років Володимир Мономах провів ряд успішних походів на кочовиків і вони надовго припинили свої набіги. 

Монгольська навала значно зашкодила цьому краю. Святополч був зруйнований ще в 1223 році - перше руське місто, яке було зруйноване монголами, до речі. Потім, в 1239-1240 був новий похід через ці землі. Спустошення були великі. Витачів так і не відновив колишню славу. Він став звичайним селом, яке мало чим відрізняється від інших. От така історія.

Коли ми доїхали, перше, що я побачив було ось що:

Вітряний млин... 

А далі я побачив краєвиди над Дніпром:

Гарна місцина, як не крути. Скільки цікавого можна побачити тут. Бачите камінь на першій і другій фотографіях? - Це пам'ятний знак давноруському городищу, про яке я вже згадував тут.

А я вирішив записати відео тут:

Не забуваємо, що там проводились певні заходи. Ось деякі з них, що я зняв:

Паралельно із зйомкою різних сюжетів я продовжував фотографувати місцевість.

Це каплиця, яку збудувало об'єднання "Українська Духовна Республіка" на чолі з Олесем Бердником в 1991 році. Там відбувалися два з'їзди цього ою'єднання - в 1991 і 1995 роках. Більше про це місце можна дізнатися за посиланням:

http://lusta.at.ua/news/vit/2012-07-13-26

Ще трохи дніпрових краєвидів:

Коли завершились урочисті заходи, почалися виступи на сцені. Я зробив тоді кілька відео. Ось вони:

Пісня "Вольная воля - така наша доля". Гарна композиція.

 

Пісня про Україну, слова якої на слова, які написав Олесь Бердник. Першу половину відео займає виступ на сопілці, другу - сама пісня. Я думав спочатку розбити відео, але потім вирішив залишити все так як є.

Пісня Надії Гураль "Село моє" у виконанні місцевої жительки.

І ще один її виступ. Дуже гарна пісня ця була...

Цікава версія української народної пісні "А мій милий вареничків хоче" у виконанні квартету "Витачів". Цікава версія.

Подивившись цікаві заходи, я знову вирішив прогулятися по тих краях. Ось що я знаходив там:

От так от. Красиво, правда? Я думаю, що там є на що подивитися. Подорож виявилась недаремною.

І ще пару світлин наостанок:

Ось таким виявився в мене день. Скільки цікавого я побачив тоді. Всі світлини з тієї подорожі можна побачити тут:

https://goo.gl/photos/nK8We7DAvWm36b376

Всі відео - тут:

https://www.youtube.com/playlist?list=PLnb6h8MYujkED1Xh-Cdls5KeRllPNKJ96

І на останок - автоматично створене Google Photos відео з моїх матеріалів, що зробив я там. Дякую їм за те, що є така функція в них.

Подорож до Національного музею народної архітектури і побуту України

12 червня 2016 року ми мали чудову мандрівку до Національного музею народної архітектури і побуту України, що знаходиться на південній околиці Києва в Голосіївському районі. Якщо коротко - то в Пирогово, як називають ті місця. Як добре, що прийшла ідея така до нас. 

Добиратися туди просто - 11 тролейбус ходить туди, його кінцева зупинка знаходиться неподалік від входу в музей. Напевно, ходять і маршрутки там, але сказати не можу, бо не часто там буваю. Минулий мій візит туди був 10 років тому. Якось не виходило в мене знову туди потрапити за весь цей час.

Відразу біля кінцевої зупинки тролейбуса є вказівник:

По той бік дороги знаходиться він. Підземний перехід там є, через його пройти - і біля вказівника цього. Далі треба буде трохи пройтися. Тим, хто не полюбляє рухливого способу життя не позаздриш - відстань не мала. За нашими мірками, звісно, це взагалі не відстань. Але кожному своє. Йдучи до музею можна помилуватися краєвидами.

Дивно бачити такі краєвиди в Києві та ще в такому районі. Знаючи як швидко все забудовується, бачити таке незвично. Взагалі той відрізок Кільцевої дороги від музею і аж до розв'язки на перетині Столичного шосе, Старо- і Новообухівської траси незабудована по обидва боки дороги. Щось мені підказує, що це поки що.
А ми дійшли до входу в музей і почали нашу подорож. 

Вказівників там повно, так що не заблукаєте. Відразу відкриваються гарні краєвиди.

Територія поділена за історико-етнографічним принципом. Тут є Середня Наддніпрянщина, Поділля, Карпати, Буковина, Волинь, Полісся, Слобожанщина. І обійшли ми багато цікавих місць там. Я, як завжди, робив фотографії і відео під час подорожі. По-іншому я вже ніяк. Ось яке слайд шоу зробили для мене Google Photos із завантажених фотографій:

Цікаво вийшло. Не перестає дивувати той додаток своїми творами.
А наша подорож тривала.

Невдовзі ми піднялися на невеликий пагорб, де стояло кілька вітряних млинів. А звідти відкривався чудовий огляд тих місць. 

Трохи побувши там ми продовжили подорож. Ми прийшли до експозиції, присвячені Поділлю. 

Як бачите, ми змогли глянути на внутрішнє оформлення хати. Звісно, заходити в кімнати не можна - лише дивитися із входу. Але нічого, теж цікаво. Поділля побачили - можна рухатися далі.
Пройшовши по дорозі, що веде через ліси ми потрапили до виставки, присвяченій Карпатам. Там ми дізналися багато чого.

Як бачите зі світлин, хати мають різне накриття. Дах або з дерева, або з соломи. Це залежало від кліматичних умов там. Гори, все таки. Великий кут нахилу даху для того, щоб сніг швидше сповзав. Сині стіни хати - через особливу глину, яка є на Закарпатті. Цікаве місце там. Ось ще фотографії звідти:

Ця світлина - автоматично покращена версія попередньої. Є і така функція на Google Photos.

А ось і ми:

Далі рушили ми до виставки присвячені Гуцульщині. Але ця експозиція не так гарно облаштована як попередні. Багато хат просто стоять серед лісу зачиненими. На них висять таблички, що закрито і не експонується. Жаль.

Ось знайшли ми гуцульську хату чималого розміру. В порівнянні з іншими виглядає величезною. Але і ця закрита. Ми дізналися, що це хата заможного господаря. Не дивно. Але вона закрита вже сорок років. От так не пощастило хатинці. 
А ми йдемо далі і перед нами відкривається нова експозиція - Волинь. 

І там було на що подивитися. 

Все, про що я вам розповідаю в цьому блозі, можна побачити на моїй сторінці в YouTube. Паралельно з фотографіями я робив невеликі відеосюжети, які потім об'єднав в одне відео:

Така собі невеличка відеоекскурсія. Фото і відео доповнюють одне одного. До речі, всі фотографії звідти можна переглянути тут: https://goo.gl/photos/Nz1dWzE2STovfvBB8

А ось що ми ще знаходили там. Не народне мистецтво, але все одно гарно виглядає. 

Графіті "Козак Мамай". Цікаво придумано. Хоча сюжет цей в народі популярний, так що можна і графіті зобразити там. Зрештою краще буде, ніж звичайна бетонна плита. 

А наша подорож підходила до завершення. Вражень було достатньо і вони були позитивні. А хіба ж може бути по-іншому після такої пригоди? Я думаю, що ні. 
І на завершення ще одне відео про музей народної архітектури і побуту:

Як отримати 1 терабайт на Google Drive

Нарешті я досяг 4 рівня в програмі від Google "Місцеві експерти". Пару тижнів - і який прогрес. Кожен рівень дає свої бонуси, четвертий - 1 терабайт пам'яті на Google Диску терміном на 2 роки. Я думаю, що 2 роки - це достатній термін, хто знає може тоді і залишать мені цей обсяг. Зрештою, Google завжди збільшував обсяг пам'яті на Диску. Коли я починав користуватися ним, там було 5 гігабайт. Потім стало 7,5 гігабайт. Зараз же стандартний об'єм Google Drive становить 15 гігабайт. Так що будемо користуватися раз дають такий подарунок.

Як же отримати такий подарунок? Для початку треба приєднатися до програми "Місцеві експерти". Це не складно, якщо маєте профіль в Google. Ось посилання: 
https://www.google.com/intl/uk/local/guides/rules/
Після приєднання робите деякі налаштування - і ви учасник програми. 

Програма має 5 рівнів, кожен з яких дає свої бонуси. Ось що вони надають за кожен з них:

Щоб піднятися на новий рівень необхідно набирати бали. Детальніше про це написано тут: 
https://support.google.com/local-guides/answer/6225851?hl=uk
Але якщо коротко, то просто необхідно залишати відгуки про місця на Google Maps, публікувати фотографії тих місць, додавати нові місця на карти. Це не так і складно. Я всього за пару тижнів вийшов на четвертий рівень. Ось мої результати:

Є ще куди зростати, як то кажуть. Так що хто хоче - може теж приєднатись. Як на мене це дуже цікава справа.